ПРАВИЛА СВЯТОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО ДРУГОГО СОБОРУ, КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО
| 1. Святі отці присутні в Константинополі, визначили: та не скасовується Символ віри трьохсот вісімнадцяти отців, що були на Соборі в Нікеї, що в Віфанії, але нехай перебуває оний непорушний: і нехай віддається анафемі всяка єресь, і саме: єресь Євноміан, Аномеїв, Аріан, або євдоксіан, Напіваріан або духоборців, Савелліан, Маркелліан, Фотініан, і Апполінаріан. 2. Обласні єпископи та не простягають своєї влади на Церкви, за межами своєї області, і нехай не змішують церков; але, за правилами, Олександрійський єпископ да управляє Церквами токмо єгипетськими; єпископи східні та начальствують токмо на сході, зі збереженням переваг Антіохійської Церкви, правилами Нікейськими визнаних; також єпископи області Асійської та начальствують токмо в Асії; єпископи Понтійські та мають у своєму веденні справи токмо Понтійської області; фракійські токмо Фракії. Не бувши запрошені, єпископи нехай не минають за межі своєї області для висвячення, або будь-якого другаго церковного розпорядження. При збереженні ж вищеописаного правила про церковні областях, явно є, яко справи кожної області благоустановать буде Собор тієї ж області, як визначено в Нікеї. Церкви ж Божі, у іноплемінних народів, повинен бути правим, по дотримувався до нині звичаєм отців. 3. Константинопольський єпископ да має перевагу честі за римським єпископом, тому що місто оний є новий Рим. 4. Про Максима циніка, і про вироблене ним безчинії в Константинополі: Максим не був або не є єпископ, ні поставлені їм на яку б то не було ступінь кліру, і скоєне для нього і скоєне їм: все мізерно. 5. Щодо сувою західних: прийнятний і сущих в Антіохії, які сповідують єдине Божество Отця, і Сина, і Святого Духа. 6. Поелику багато, бажаючи привести в замішання, і ниспровергнуть церковне благочиння, вороже і наклепницьки вигадують на правлячих Церквами православних єпископів якісь провини, не з іншим яким наміром, як токмо, щоб затьмарити добру главу священиків, і зробити сум'яття в мирному народі; того заради Святий Собор стекшихся в Константинополі єпископів заманив: не без дослідження допускати обвинувачів, не дозволяти всякому приносити звинувачення на правителів Церкви, але і не забороняти. Але аще хто принесе на єпископа якусь власну, тобто, приватну скаргу, як-то, в домаганні їм маєтку, або в іншій будь-якої потерпеної від нього неправді: при таких звинуваченнях не приймати в міркування, ні особи обвинувача, ні віри його. Личить всіляко і совісті єпископа бути вільною, і оголошує себе скривдженим знайти правосуддя, якої б віри він не був. Аще ж зводиться на єпископа вина буде Церковна: тоді личить роздивитися особі обвинувача. І по-перше не дозволяти єретикам приносити звинувачення на православних єпископів у справах церковних. Єретиками ж іменуємо як тих, які здавна чужими Церкви оголошені, так і тих, які після того нами анафемі віддані; крім же цього і тих, які хоча прикидаються, ніби віру нашу сповідують розсудливо, але які отделілсь, і збирають зборів проти наших правильно поставлених єпископів. Ще ж, аще які з належать до Церкви, за якісь провини, перш були засуджені і вивержені, або відлучені з кліру, або з розряду мирян: і сим нехай не буде дозволено звинувачувати єпископа, поки не очистять себе від звинувачення, якому самі підпали. Такожде і від тих, які самі попередньо піддалися доносу, доноси на єпископа, або на інших з кліру можуть прийнятні бути не раніше, хіба коли безсумнівно виявлять свою невинність противу зведених на них звинувачень. Аще ж деякі, не будуть ні єретики, ні відлучені від спілкування церковного, ні засуджені, або попередньо звинувачені в будь-яких злочинах, скажуть, яко мають щось донести на єпископа у справах церковним: таким Святий Собор велить, по-перше представити свої звинувачення всім єпископам області, і перед ними підтверджувати доводами свої доноси на єпископа піддався відповіді. Аще ж єпископи з'єднаних єпархій, паче сподівання, не в силах будуть відновити порядок, по зводяться на єпископа звинуваченнями: тоді обвинувачі нехай приступлять до більшого Собору єпископів великія області, з цієї причини скликаються; але не раніше можуть вони наполягти на своєму звинуваченні, як письмово поставивши себе під страхом однакового покарання з обвинуваченим, аще б, з виробництва справи, виявилися обмовляють на обвинуваченого єпископа. Але аще хто, знехтувавши, за попереднім дізнанням, постановлене рішення, дерзне, або слух царський обтяжувати, або суди мирських начальників, або Вселенський Собор безпокоїти, до образи честі всіх єпископів області: такий аж ніяк та не буде прийнятний зі своєю скаргою, яко завдав образу правилам, і порушив церковне благочиння. 7. Приєднуються до Православ'я і до частини рятуються з єретиків прийнятний, за наступним чиноположению і звичаєм. Аріан, Македоніан, Саватіан і Паватіан, іменують себе чистими і кращими, чотирнадцятиденників або тетрадитів, і Аполінаристів, коли вони дають рукописи і проклинають всяку єресь, що не мудрствущую, як мудрує свята Божа Кафоліческая і Апостольська Церква, прийнятний відображаючи, тобто помазуючи святим світом по-перше чоло, потім очі, і ніздрі, і уста, і вуха, і відображаючи їх дієсловом: друк дару Духа Святого. Євноміан ж, єдинократним зануренням хрещаються, і Монтаністов, іменованих тут Фригами, і Савелліан, що тримаються думки про синовідство, і інше нетерпиме творять, і всіх інших єретиків, (бо багато тут таких, наіпаче виходять з Галатійської країни), всіх, які з них бажають прісоеденени бути до православ'я, прийнятний, якоже язичників. У перший день робимо їх християнами, у другій оголошеними, потім в третій Заклинаємо їх, з триразовим подихом в особі, і в вуха: і тако оголошуємо їх, і змушуємо перебувати в церкві, і слухати Писання, і тоді вже хрещаємо їх. Источник: http://www.magister.msk.ru/library/bible/comment/sobor/vselsob.htm | |
|
| |
| Просмотров: 143 | | |
| Всего комментариев: 0 | |