ПРАВИЛА СВЯТОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО ЧЕТВЕРТОГО СОБОРУ, ХАЛКІДОНСЬКОГО
| 1. Від святих отець, на кожному Соборі, донині викладені правила дотримуватися визнали ми справедливим. 2. Аще який єпископ за гроші свячення учинить, і непродану благодать зверне в продаж, і за гроші поставить єпископа, або хорепископа, або пресвітера, або диякона, або інаго якого від числяться в Клірі, або зробить за гроші во економа, або екдіка, або парамонарія або взагалі в яку або церковну посаду, заради мерзенного прибуття свого: такий бувши викритий, яко на це покусився, нехай буде схильний до позбавлення власної ступеня; і поставлений аж ніяк та не користується купленим рукоположенням, або виробництвом, але нехай буде чужий гідності, або посади, які отримав за гроші. Аще ж з'явиться хто і посредствующим в толіко мерзенному і беззаконному мздопріятіі то і цей, аще є з кліру, нехай буде скинутий зі свого ступеня, аще ж мирянин, або чернечий, нехай буде відданий анафемі. 3. Дійшло до Святого собору, що деякі з належать до кліру, заради мерзенного прибуття, беруть на відкуп чужі маєтки, і влаштують мирські справи, про Божому служінні небрегут, а по домівках мирських людей поневіряються, і доручення по маєтках сприймають, з сріблолюбства. Тому визначив святий і великий Собор, щоб надалі ніхто, ні єпископ, ні клірик, ні чернечий не брав на відкуп маєтків, і в розпорядження мирськими справами не вступав; хіба токмо за законами покликаний буде до неминучого піклування над малолітніми, або єпископ граду доручить кому мати піклування про церковні справи, або про сиріт, і вдів безпорадних, і про осіб, яким особливо потрібно надати церковну допомогу, заради страху Божого. Аще ж хто надалі наважиться переступити це визначення: такий нехай буде підданий церковному покаранню. 4. Істинно і щиро проходять Чернече Житіє та удостоюються пристойно честі. Але поелику деякі, для виду вживаючи одяг чернечу, розбудовують церкви і цивільні справи, по свавіллю ходячи по градах, і навіть монастирі самі для себе складати зазіхають: то розмірковано, щоб ніхто ніде не творив, і не засновував монастиря, або молитовного будинку, без зволікання єпископа граду. Ченці ж, у кожному місті і країні, в підпорядкуванні єпископа, та дотримуються безмовність, так прилежат токмо посту і молитві, невідлучно перебуваючи в тих місцях, в яких відреклися від світу, та не втручаються ні в церковні, ні в життєві справи, і так не сприймають у них участі, залишаючи свої монастирі: хіба лише коли це буде дозволено єпископом граду, з необхідної потреби. Та неприйнятний так само в монастирях в чернецтво ніякої раб, без волі пана його. Переступаючому ж це наше визначення, визначили ми бути чужим спілкування Церковнаго, та не хулиться ім'я Боже. Втім єпископу граду належить мати про монастирі належне піклування. 5. Про єпископів, або кліриків, минущих з Граду в град, розмірковано, щоб положенния святими отцями правила перебували у своїй силі. 6. Рішуче нікого, ні в пресвітера, ні в диякона, ні в яку ступінь церковного чину, не висвячувати інакше, як з призначенням рукополагаемаго саме до церкви градської, або сільської, або до мученицького храму, або до монастиря. Про висвячених же без точнаго призначення, Святий Собор визначив: поставлення їх почитати недійсним, і ніде не допускати їх до служіння, до осоромлення поставівшаго їх. 7. Учиненим одного разу в клір, і ченцям, визначили ми не вступати ні у військову службу, ні в мирській чин: інакше дерзнули на це, і не повертаються з каяттям до того, що раніше обрав для Бога, зраджувати анафемі. 8. Клірики при богадільнях, монастирях і храмах мученицьких, нехай перебувають, за переказами святих отець, під владою єпископів каждаго граду, і та не исторгаются, по зухвалості, з під управління свого єпископа. А зухвалі порушувати цю постанову, яким би то не було чином, і непокірні своєму єпископу, аще будуть клірики: так підлягають покаранням за правилами; аще ж чернечі, або миряни: нехай будуть відлучені від спілкування церковного. 9. Аще який клірик з кліриком же має судну справу: та не залишає свого єпископа, і та не пребегает до світських судилищ. Але спершу нехай справляє свою справу у свого єпископа або, по зволенню того ж єпископа, обрані обома сторонами та складуть суд. А хто всупереч цьому надійде: та підлягає покаранням за правилами. Аще ж клірик зі своїм, або з іншим єпископом має судну справу: так судиться в обласному Соборі. Аще ж на митрополита області єпископ або клірик має незадоволення: так звертається, або до екзарху великія області, або до престолу царствующаго Константинополя, і перед ним так судиться. 10. Чи не дозволяється клірику в один і той же час числитися в церквах двох Градів: в тій, до якої він початково висвячений, і в тій, до якої перейшов, яко більшої, з бажання суєтної слави. Творять же це повертати до власної їх церкви, до якої початково висвячені, і там токмо їм служити. Аще ж хто від однієї церкви в іншу преведен: такий Та не має ніякої участі в належить колишньої церкви, як то в залежних від неї мученицьких храмах, або в богадільнях, або в страннопріімних будинках. А дерзаючих, після визначення цього великого і вселенскаго собору, робити що або нині заборонене, Святий Собор визначив скидати з їх ступеня. 11. Всім убогим, і всеможения вимагає, визначили ми, по посвідченні в їх бідності, ходити з мирними токмо церковними листами, а не з представницькими граматами. Понеже представния грамати належить давати токмо особам, які перебувають під сумнівом. 12. Дійшло до нас, яко якісь, всупереч церковним постановам, вдавшись до влади, за допомогою прагматичних грамат, єдину область на дві разсекли, яко бути від цього в єдиній області двом митрополитам. Тому визначив Святий Собор, та ніщо таке творити надалі не дерзає єпископ. Бо покусавшийся на те скинутий буде зі свого ступеня. Град же, який за царськими граматами поважний іменуванням митрополії, єдиною честю нехай задовольняється, так як і єпископ керуючий Його Церквою, зі збереженням власних прав істинної митрополії. 13. Клірикам чужим і незнайомим в іншому граді, без представницької грамати власного їх єпископа, аж ніяк ніде не служити. 14. Понеже в деяких єпархіях дозволено читцям і співакам вступати в шлюб: то визначив Святий Собор, щоб нікому з них не було дозволено брати собі в дружину іновірну; щоб народили вже дітей від такого шлюбу, і перш цього вже хрестили їх у єретиків, приводили їх до спілкування з Кафоліческой Церквою: а некрестившие не могли хрестити їх у єретиків, ні злягати шлюбом з єретиком, або юдеєм, або язичником; хіба в такому тільки випадку, коли особі, сочетавающееся з православним лицем, обіцяє перейти в православну віру. А хто переступить це визначення Святого собору той та підлягає єпитимії за правилами. 15. У диякониси поставляти дружину, не раніше сорока років віку, і притому по ретельному випробуванні. Аще ж прийшовши висвячення, і перебуваючи деякий час в служінні, вступить в шлюб: така, як образила благодать Божу, нехай буде віддана анафемі, разом з тим, хто злягався з нею. 16. Діві, яка присвятила себе Господу Богу, так само і чернечим, не дозволяється вступати в шлюб. Аще ж знайдуться творять це: нехай будуть позбавлені спілкування Церковнаго. Втім визначили ми місцевому єпископу мати повну владу в наданні таким людинолюбства. 17. По кожній єпархії, як селах, або передградіях сущі парафії, повинні незмінно перебувати під владою завідуючих оними єпископів: і наіпаче, аще, в продовженні трдцаті років, безспірно мали оние в своєму віданні і управлінні. Аще ж не далі тридцяти років був, або буде про них якийсь спір: то нехай буде дозволено почитати себе скривдженими, почати про те справу перед обласним Собором. Аще ж хто буде ображений від свого митрополита: хай судиться перед екзархом великія області, або перед Константинопольським престолом, якоже речено вище. Але аще ж царської влади знову влаштований, або надалі влаштований буде град: то розподіл церковних парафій нехай піде цивільному і земському порядку. 18. Складання або співумишленіе скопища, аки злочин, абсолютно заборонено і зовнішніми законами: кольмі паче має забороняти в Церкві Божій, щоб цього не було. Аще якісь з кліру, або чернечі, виявляться зобов'язують один одного клятвою, або складовими скопище, або будують Кови єпископам, або своїм співпричетникам: зовсім нехай будуть скинуті зі свого ступеня. 19. Дійшло до слуху нашого, що в областях не буває встановлених правилами, Собором єпископів, і від цього багато церковні справи, що вимагають виправлення, залишаються в недбалості. Тому визначив Святий Собор, згідно з правилами святих отець, щоб в кожній області єпископи двічі на рік збиралися воєдино, де призначить єпископ митрополії, і виправляли все, що відкриється. А єпископам, які не прийдуть на Собор, хоча знаходяться в своїх градах, і притому перебувають в здоров'ї, і вільні від усякого необходімаго і нагально заняття, братолюбно сказати слово заборони. 20. Клірикам, визначеним до церкви, не дозволено, як уже ми постановили, визначатися до церкви іншого граду, але належним бути задоволеним тією, в якій початково удостоєні служіння, за винятком тих токмо, які, позбавившись вітчизни своєї, по необхідності перейшли в іншу церкву. Аще ж який єпископ, після визначення цього, прийме клірика належить іншому єпископу: то судилося нами бути поза спілкування церковнаго і приємому, і приявшему, поки перейшов клірик не повернеться в свою церкву. 21. Від кліриків, або мирян, що доносять на єпископів, або на кліриків, не приймати доносу просто і без дослідження: але попередньо досліджувати громадську про них думку. 22. Не дозволяється клірикам, по смерті свого єпископа, розкрадати речі йому належали, як це заборонено і древнемі правилами. Творять же це наражаються на небезпеку скинутими бути зі свого ступеня. 23. Дійшло до слуху Святого собору, що деякі з кліру і чернечі, не маючи ніяких доручень від свого єпископа, а інші, навіть бувши відлучені їм від спілкування церковного, приходять в царюючий град Константинополь, і в оном довго житимуть, творячи сум'яття, і порушуючи церковний устрій, і навіть будинки деяких розбудовують. Того заради визначив Святий Собор: по-перше, за допомогою екдіка святійшия Константинопольския церкви, нагадувати їм, нехай втечуть з царствующаго граду. Аще ж безсоромно продовжувати будуть ті ж справи: то видаляти їх з онаго і неволею, за допомогою того ж екдіка, і повертати до своїх місць. 24. Одного разу освяченим, за бажанням єпископа, монастирям перебувати монастирями назавжди: належні їм речі зберігати, і надалі не бути оним мирськими житлами. Попускають же сему бути та підлягають покаранням за правилами. 25. Поелику деякі митрополити, яко ж нам стало гласним, не брегут про ввірених їм паствах, і відкладають поставлення єпископів: того заради визначив Святий Собор, щоб поставлення єпископів здійснюються були в продовженні трьох місяців; хіба неминуча необхідність змусить продовжити час зволікання. Не творить цього підлягає церковній єпитимії. Тим часом доходи вдівствующія церкви да зберігаються в цілості економом ея. 26. Позаяк у деяких церквах, яко же нам стало голосним, єпископи керують церковним майном без економів: того заради рассуждено жодної церкви, яка має єпископа, мати з собственнаго кліру економа, який розпоряджався церковним майном, з волі свого єпископа, щоб домобудівництво церковне не без свідків було, щоб від цього не расточалось ея майно, і щоб не падало нарікання на священство. Аще ж хто цього не учинить: такий винен божественним правилам. 27. Викрадають дружин для подружжя, або сприяють, або зволяючим викрадачам, Святий Собор визначив: аще будуть клірики, скидати зі ступеня їх; аще ж миряни, зраджувати анафемі. 28. У всьому послідуючи визначенням святих отець, і визнаючи читається нині правило ста п'ятдесяти боголюбезнейших єпископів, що були в соборі в дні благочестивия пам'яті Феодосія, в царюючому граді Константинополі, новому Римі, теж саме і ми визначаємо і постановляємо про переваги Святій Церкві того ж Константинополя, Нового Риму. Бо престолу старого Риму батьки пристойно дали переваги: поелику то був царюючий град. Слідуючи тому ж спонуканню і сто п'ятдесят боголюбезних єпископів представили рівні переваги Святішому престолу Нового Риму, праведно розсудивши, та град, який отримав честь бути градом царя і синкліта, і має рівні переваги зі старим царственим Римом, і в церковних справах звеличений буде подібно до того, і буде другий по ньому. Тому токмо митрополити областей, Понтійської, Ассійської і фракійської, і так само єпископи у чужинців вищеречених областей, поставляються від вишереченнаго святейшаго престолу святейшия Константинопольския церкви: кожен митрополит вищезгаданих областей, з єпископами області, повинні поставляти єпархіальних єпископів, як наказано божественними правилами. А самі митрополити вищезгаданих областей повинні бути, як мовлено, Константинопольським архієпископом, за вчіненіі согласнаго, за звичаєм обрання, і за поданням йому онаго. 29. Єпископа зводити на пресвітерську ступінь є святотатство. Аще ж якась Праведна причина відсторонює його від єпископскаго дійства: то не повинен він займати і пресвітерскаго місця. Але якщо без будь-якої провини відсторонений від своєї гідності, то нехай буде відновлений в гідність єпископа. 30. Позаяк благоговейнейшие єпископи єгипетські відклали в даний час підписати послання святейшаго архієпископа Лева, не аки би опираючись Кафоличної віри, але представляючи існуючий в єгипетській області звичай, нічого таковаго не робити без дозволу і визначення свого єпископа, і просять відстрочити їм до поставлення будущаго єпископа великаго граду Олександрії: того заради за праведне і человеколюбное справа визнали ми, залишити їх у своєму сані в царствующем граде, і дати їм термінове час до сану архієпископа великаго граду Олександрії. Тому, перебуваючи в своєму Сані, і нехай представлять поручителів, аще можливо їм це, або клятвеним обіцянкою та відвернуть сумнів. Источник: http://www.magister.msk.ru/library/bible/comment/sobor/vselsob.htm | |
|
| |
| Просмотров: 130 | | |
| Всего комментариев: 0 | |