Послання Вселенського третього собору до священного СОБОРУ ПАМФІЛІЙСЬКОГО про Євстафію
| Понеже Богодухновенное Писання глаголить: з Радою все твори; то наіпаче отримав жереб Священного служіння, личить з усякою точностию творити разсмотреніе про все, що робити повинно. Бо з бажаючими так проводити життя свою піде те, що вони знаходять в благонадійному положенні, і яко попутним вітром несуться, у напрямку бажань. Слово це вельми правдоподібно. Іноді ж буває, що гірка і нестерпна скорбота, налягши на розум, сильно обурює оний, ухиляє від прагнення до належного, і розташовує, аки б на щось корисне, дивитися на несприятливе по суті своєму. Щось таке угледіли ми сталося благоговійному і благочестивому єпископу Євстафію. Він висвячений, як засвідчено, за правилами церковним. Бувши ж деяким збентежений, як каже, і піддавшись несподіваним обставинам, потім, через зайвої недеятельности, стомлений боротьбою з обтяжили його турботами, і незворушний відобразити нарікання супротивників своїх, не відаємо як, представив письмове зречення від своєї єпархії. Бо йому, яко одного разу прийняв на себе священноначальственное піклування, личило утримати оне з духовною фортецею, як би озброїтися на праці, і охоче переносити піт, що обіцяє відплату. А понеже він показав себе одного разу нетщательным, хоча це сталося з ним, з недіяльності, якщо за недбальство й лінощів: то ваше благочестя за необхідності висвятили благоговейнейшаго і благочестивейшаго брата нашого і соепископа Федора, для управління Церквою: бо не було їй вдовствовать, і без предстятеля бути Спасителеву стаду. І понеже прийшов він з сльозами, не град і не Церква оскаржуючи у вищереченнаго благочестивейшаго єпископа Феодора, але просячи токмо честі та іменування єпископскаго: то всі ми возсоболезнували про старця сем, і шануючи сльози його загальними всім нам, поспішили уведать: піддався він законному виверженню, або токмо в деяких недоречних вчинках викриваємо був якимись людьми, помрачівшімі його добру славу. І ми повідали, яко нічого такого їм не скоєно, а наіпаче в провину йому поставлено зречення від єпархії. Чого заради не докоряємо і ваше благочестя, належним чином поставило на його місце вищереченнаго благоговійнейшаго єпископа Феодора. Але понеже не личить багато засуджувати недеятельность цього чоловіка, паче ж належало помилувати старця, поза граду, в якому народився, і поза отеческаго житла, настільки довгий час пребивавшаго; праведно судили ми, і визначили: без всякого прекослів'я мати йому ім'я, і честь єпископа, і спілкування; з тим токмо, що б він не висвячував, не займав церкви, і самовладно не священнодіяв, але хіба коли, або запросить з собою, або, аще трапиться, дозволить йому брат і соепіскоп, по благорозташуванню, і любові у Христі. Аще ж покладе про нього який більш прихильний рада, нині або по сем: то і це завгодно буде святому Собору.
Источник: http://www.magister.msk.ru/library/bible/comment/sobor/vselsob.htm | |
|
| |
| Просмотров: 115 | | |
| Всего комментариев: 0 | |